делінквентність
ДЕЛІНКВЕ́НТНІСТЬ, ності, ж., юр.
1. Поведінка, що порушує правові та моральні норми.
У роботі розглядається природа злочинності і деліквентності, а також інші форми відхилень поведінки (з наук.-попул. літ.);
// Синдром патологічної реакції підлітків, що проявляється в здійсненні ними дрібних порушень, які не досягають ступеня кримінального злочину.
Особливу увагу в наукових дослідженнях приділяють підлітковій делінквентності (з наук. літ.);
У сучасній Росії стан делінквентності школярів викликає тривогу у фахівців (з навч. літ.).
2. Характеристика особи, яка схильна до порушення правових норм і підлягає виправному впливу.
Індивідуальна делінквентність є суб'єктивною якістю особи (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)