делінквентність

ДЕЛІНКВЕ́НТНІСТЬ, ності, ж., юр.

1. Поведінка, що порушує правові та моральні норми.

У роботі розглядається природа злочинності і деліквентності, а також інші форми відхилень поведінки (з наук.-попул. літ.);

// Синдром патологічної реакції підлітків, що проявляється в здійсненні ними дрібних порушень, які не досягають ступеня кримінального злочину.

Особливу увагу в наукових дослідженнях приділяють підлітковій делінквентності (з наук. літ.);

У сучасній Росії стан делінквентності школярів викликає тривогу у фахівців (з навч. літ.).

2. Характеристика особи, яка схильна до порушення правових норм і підлягає виправному впливу.

Індивідуальна делінквентність є суб'єктивною якістю особи (з наук. літ.).