деменція
ДЕМЕ́НЦІЯ, ї, ж., мед.
Набуте недоумство.
Для деменції характерним є стійке зниження пізнавальної діяльності з втратою в тій чи іншій мірі раніше засвоєних знань і практичних навичок та утрудненням чи неможливістю придбання нових (з наук.-попул. літ.);
Деменція виникає в людини як результат певного ураження головного мозку при атеросклерозі, епілепсії тощо (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)