Словник української мови у 20 томах

демохристиянин

ДЕМОХРИСТИЯ́НИН, а, ч. (мн. демохристия́ни, я́н).

Прихильник ідеології демохристиянства, християнський демократ.

Колишній президент Чилі демохристиянин Е. Фрей після перевороту перейшов в опозицію до військової хунти (з наук.-попул. літ.);

Спроба уряду правого демохристиянина Ф. Тамброні встановити в Італії у 1960 р. владу сильної руки викликала масовий рух протесту, внаслідок чого уряд подав у відставку (з навч. літ.);

Європейські демохристияни вдавалися до політики поєднання соціального протекціонізму та ринку (з публіц. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. демохристиянин — демохристия́нин іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири демохристия́нина  Орфографічний словник української мови