депозитарій
ДЕПОЗИТА́РІЙ, ч., спец.
1. род. я. Фізична або юридична особа, яка бере на зберігання гроші, документи, цінні папери та інші цінності.
Вирішено відкрити депозитарію поточний рахунок для обслуговування грошових розрахунків (з мови документів).
2. род. я. Держава або міжнародна організація, що зберігає оригінальний текст міжнародного договору, ратифікаційні грамоти і т. ін.
Депозитарієм Женевського протоколу про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів та бактеріологічних засобів від 1925 року є уряд Франції (з наук.-попул. літ.);
Держави, які уклали угоду, передають її копію депозитарію конвенції (з мови документів).
3. род. ю. Сховище коштовностей, документів і т. ін.
Важливим елементом системи обов'язкового примірника є рішення щодо передачі примірників видань до депозитаріїв на постійне зберігання (з наук. літ.);
Надбудовою над електронними сервісами слугує їх депозитарій, основною функцією якого є фільтрування запитів до сервісів, установлення прав та квот залежно від ролі користувача (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)