десь-колись
ДЕСЬ-КОЛИ́СЬ, присл.
1. діал. Інколи, час від часу.
Вона лиш десь-колись відповідала, і то віднехочу, байдужно. Нарешті він почав говорити і про їхні домашні обставини (О. Кобилянська).
2. розм. Коли-небудь, коли-не-коли.
Мазепа виходив, маючи на меті цілком певну дорогу, але не забував і того, що десь-колись на ній мав трапитися непомітний чоловік для утаємниченої розмови (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)