десцендент

ДЕСЦЕНДЕ́НТ¹, а, ч., заст., рідко.

Нащадок.

Виключення з переліку спадкоємців свояків і обмеження спадку тільки десцендентами показує, що родові відносини в XI–XII ст. були ослаблені (з наук. літ.).

ДЕСЦЕНДЕ́НТ², а, ч.

В астрології – один із чотирьох кутів гороскопа.

Десцендент визначає стосунки із зовнішнім світом на всіх рівнях від партнерства до конфронтації (із журн.).

Значення в інших словниках

1. десцендент — -а, ч. Нащадок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. десцендент — Нащадок  Словник чужослів Павло Штепа
3. десцендент — десценде́нт [від лат. descendens (descendentis) – низхідний] нащадок.  Словник іншомовних слів Мельничука