десцендент

десценде́нт

-а, ч.

Нащадок.

Значення в інших словниках

1. десцендент — Нащадок  Словник чужослів Павло Штепа
2. десцендент — ДЕСЦЕНДЕ́НТ¹, а, ч., заст., рідко. Нащадок. Виключення з переліку спадкоємців свояків і обмеження спадку тільки десцендентами показує, що родові відносини в XI–XII ст. були ослаблені (з наук. літ.). ДЕСЦЕНДЕ́НТ², а...  Словник української мови у 20 томах
3. десцендент — десценде́нт [від лат. descendens (descendentis) – низхідний] нащадок.  Словник іншомовних слів Мельничука