десцендент
десценде́нт
-а, ч.
Нащадок.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- десцендент — Нащадок Словник чужослів Павло Штепа
- десцендент — ДЕСЦЕНДЕ́НТ¹, а, ч., заст., рідко. Нащадок. Виключення з переліку спадкоємців свояків і обмеження спадку тільки десцендентами показує, що родові відносини в XI–XII ст. були ослаблені (з наук. літ.). ДЕСЦЕНДЕ́НТ², а... Словник української мови у 20 томах
- десцендент — десценде́нт [від лат. descendens (descendentis) – низхідний] нащадок. Словник іншомовних слів Мельничука