десцендент

десценде́нт

[від лат. descendens (descendentis) – низхідний]

нащадок.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. десцендент — -а, ч. Нащадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. десцендент — Нащадок Словник чужослів Павло Штепа
  3. десцендент — ДЕСЦЕНДЕ́НТ¹, а, ч., заст., рідко. Нащадок. Виключення з переліку спадкоємців свояків і обмеження спадку тільки десцендентами показує, що родові відносини в XI–XII ст. були ослаблені (з наук. літ.). ДЕСЦЕНДЕ́НТ², а... Словник української мови у 20 томах