десцендент
десценде́нт
[від лат. descendens (descendentis) – низхідний]
нащадок.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- десцендент — -а, ч. Нащадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- десцендент — Нащадок Словник чужослів Павло Штепа
- десцендент — ДЕСЦЕНДЕ́НТ¹, а, ч., заст., рідко. Нащадок. Виключення з переліку спадкоємців свояків і обмеження спадку тільки десцендентами показує, що родові відносини в XI–XII ст. були ослаблені (з наук. літ.). ДЕСЦЕНДЕ́НТ², а... Словник української мови у 20 томах