деіндивідуалізований
ДЕІНДИВІДУАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до деіндивідуалізува́ти.
У працях В. О. Сухомлинського людина постає не як деіндивідуалізований об'єкт, не як гвинтик державного механізму (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)