деісус
ДЕ́ІСУС, а, ч. (з великої літери).
У церковному мистецтві – ікона із зображенням Христа (посередині) та звернених до нього у молитовних позах Богоматері та Іоанна Предтечі.
В трьох медальйонах Деісус: Марія й Іван Предтеча звертаються до Христа з молитвою за всіх сущих (П. Загребельний);
Києво-Печерський патерик повідомляє про п'ятифігурний Деісус та дві ікони, написаних Аліпієм Печерським для однієї з київських церков (з наук.-попул. літ.);
Вівтарну частину храму, відділену від основного приміщення іконостасом, прикрашає тричастинний Деісус (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)