деісус
ДЕ́ІСУС, а, ч. (з великої літери).
У церковному мистецтві – ікона із зображенням Христа (посередині) та звернених до нього у молитовних позах Богоматері та Іоанна Предтечі.
В трьох медальйонах Деісус: Марія й Іван Предтеча звертаються до Христа з молитвою за всіх сущих (П. Загребельний);
Києво-Печерський патерик повідомляє про п'ятифігурний Деісус та дві ікони, написаних Аліпієм Печерським для однієї з київських церков (з наук.-попул. літ.);
Вівтарну частину храму, відділену від основного приміщення іконостасом, прикрашає тричастинний Деісус (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- деісус — І деісіс 1. Образ Ісуса Христа як Царя Слави та Божої Матері й Івана Хрестителя, що стоять обабіч нього в молитовних позах, який розміщують у третьому ярусі іконостаса над іконою "Таємна вечеря"; 2. Ярус іконостаса, у якому розміщений деісус;... Словник церковно-обрядової термінології
- деісус — -а, ч. У середньовічному європейському мистецтві – композиція, що містила зображення Христа (посередині) та звернених до нього у молитовних позах Богоматері та Іоанна Предтечі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- деісус — Ікона із зображенням Ісуса Христа, матері божої та Іоанна Предтечі; ряд ікон, в якому вміщений власне деісус; увесь багатоярусний іконостас Словник застарілих та маловживаних слів