деісусний

ДЕІСУ́СНИЙ, а, е.

Прикм. до Де́ісус.

Вище малого святкового чину знаходиться деісусний чин – головна частина іконостаса, де в центрі зображено Спасителя, а ліворуч і праворуч розміщуються ікони Богоматері, Іоанна Хрестителя та апостолів (з наук.-попул. літ.);

Деісусна композиція зародилася у Візантії як елемент оздоблення вівтарної частини храму (з наук.-попул. літ.);

На рубежі XIV–XV століть у Стародавній Русі з деісусного ряду виріс високий іконостас – стіна з ікон, що відокремила вівтарну частину від парафіян (з навч. літ.);

Деісусний ярус.