дзен-буддизм
ДЗЕН-БУДДИ́ЗМ, у, ч.
Течія в буддизмі, що виникла у Китаї в VI ст. і ґрунтується на тому, що з божеством можна поєднатися в земному житті, виявити його у власному дусі.
Засновником дзен-буддизму вважається індійський монах Бодхідхарма, який начебто прибув у 520 р. до Китаю і заснував там особливу школу буддизму (з навч. літ.);
Втеча від дійсності передбачає (згідно з дзен-буддизмом) наявність безлічі доріг і стежин (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)