дзиґарок

ДЗИҐА́РОК, рка, ч., розм.

Ручний годинник.

Хотiли нiби мене ляхи повiсити за те, що я згубив панський дзиґарок, а я втiк та хочу пристать у гайдамаки (П. Куліш);

– Осьде на грудях мій ланцюг із хрестиками більше варт, як твій дзиґарок (О. Кобилянська);

Знадвору йшов уже ранковий світ, і тіні зеленими дрімотними велетнями лягали на стіні, покірно й зажурено цокав дзиґарок (М. Івченко).

Значення в інших словниках

1. дзиґарок — Зиґа́рок, дзиґа́рок: — годинник [52]  Словник з творів Івана Франка
2. дзиґарок — -рка, ч., зах. Годинник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзиґарок — дзиґа́рок (зеґа́рок, зиґа́рок) → дзиґар II.: Дзиґарок складається з цифербляту і цайґерів (П'ясецький)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. дзиґарок — Дзиґарок, -рка, дзиґар, -ра м. = годинник. Чаще во мн. ч.: дзиґарки. Знає ту високу з дзиґарками дзвіницю. К. ЧР. 81.  Словник української мови Грінченка