дзумкотіти

ДЗУМКОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм.

Те саме, що дзижча́ти.

Кликала [далечінь] дівчат туди, де тополі за стернями, де дзумкочуть коники на весь степ і висока золота стерня шелестить під ногами (О. Гончар).