дзумкотіти
ДЗУМКОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм.
Те саме, що дзижча́ти.
Кликала [далечінь] дівчат туди, де тополі за стернями, де дзумкочуть коники на весь степ і висока золота стерня шелестить під ногами (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me