димарний

ДИМА́РНИЙ, а, е.

Прикм. до дима́р.

Кімната Кулаківського з'єднувалася з порожніми спільним димарем. Стріляв я із власного пістолета в димарний отвір, через що учителю фізики здалося, що я вистрілив просто в його спальні (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. димарний — див. димаревий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. димарний — Димаревий, димарний, -а, -е Относящійся къ дымовой трубѣ.  Словник української мови Грінченка