димарний

дима́рний

див. димаревий.

Значення в інших словниках

1. димарний — ДИМА́РНИЙ, а, е. Прикм. до дима́р. Кімната Кулаківського з'єднувалася з порожніми спільним димарем. Стріляв я із власного пістолета в димарний отвір, через що учителю фізики здалося, що я вистрілив просто в його спальні (Валерій Шевчук).  Словник української мови у 20 томах
2. димарний — Димаревий, димарний, -а, -е Относящійся къ дымовой трубѣ.  Словник української мови Грінченка