димарний
дима́рний
див. димаревий.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- димарний — ДИМА́РНИЙ, а, е. Прикм. до дима́р. Кімната Кулаківського з'єднувалася з порожніми спільним димарем. Стріляв я із власного пістолета в димарний отвір, через що учителю фізики здалося, що я вистрілив просто в його спальні (Валерій Шевчук). Словник української мови у 20 томах
- димарний — Димаревий, димарний, -а, -е Относящійся къ дымовой трубѣ. Словник української мови Грінченка