1. Словник української мови Грінченка

димарний

Димаревий, димарний, -а, -е

Относящійся къ дымовой трубѣ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димарний — див. димаревий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. димарний — ДИМА́РНИЙ, а, е. Прикм. до дима́р. Кімната Кулаківського з'єднувалася з порожніми спільним димарем. Стріляв я із власного пістолета в димарний отвір, через що учителю фізики здалося, що я вистрілив просто в його спальні (Валерій Шевчук). Словник української мови у 20 томах