Словник української мови у 20 томах

дисбатівець

ДИСБА́ТІВЕЦЬ, вця, ч., розм.

Той, хто проходить службу в дисбаті.

Ми попрямували до зони, де за височезними воротами й колючим дротом мешкають засуджені солдати. З дверей кімнати для побачень виходили батьки дисбатівців (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)