дисипація
ДИСИПА́ЦІЯ, ї, ж.
1. астр. Розсіювання атмосфери планет внаслідок вивітрювання складників їх газів у космічний простір.
Дисипація залежить від сили тяжіння планети, температури її екзосфери, яка визначає кінетичну енергію молекул (з наук. літ.).
2. фіз. Перехід частини енергії впорядкованих процесів в енергію невпорядкованих процесів.
Системи, в яких енергія впорядкованого руху з часом убуває за рахунок дисипації енергії, переходячи в інші види енергії, наприклад у теплоту або випромінювання, називають дисипативними (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)