дисипація
ДИСИПА́ЦІЯ, ї, ж.
1. астр. Розсіювання атмосфери планет внаслідок вивітрювання складників їх газів у космічний простір.
Дисипація залежить від сили тяжіння планети, температури її екзосфери, яка визначає кінетичну енергію молекул (з наук. літ.).
2. фіз. Перехід частини енергії впорядкованих процесів в енергію невпорядкованих процесів.
Системи, в яких енергія впорядкованого руху з часом убуває за рахунок дисипації енергії, переходячи в інші види енергії, наприклад у теплоту або випромінювання, називають дисипативними (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дисипація — дисипа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дисипація — Диссипация — dissipation — Dissipation — у фізичних системах — перехід частини енергії впорядкованого процесу в енергію невпорядкованого процесу. Гірничий енциклопедичний словник
- дисипація — -ї, ж. 1》 Розсіювання атмосфери планет внаслідок переходу молекул газів з атмосфери планети до космічного простору. 2》 У фізичних системах – перехід частини енергії впорядкованого процесу в енергію невпорядкованого процесу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дисипація — дисипа́ція (лат. dissipatio, від dissipo – розсіюю) 1. Розсіювання атмосфери планет внаслідок переходу молекул газів з атмосфери планети до космічного простору. 2. У фізичних системах – перехід частини енергії впорядкованого процесу в енергію невпорядкованого процесу. Словник іншомовних слів Мельничука