дистанційований
ДИСТАНЦІЙО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до дистанціюва́ти.
Ідеться не тільки про відсутність драматичного таланту співачки, швидше, про інший тип темпераменту – холодний, дистанційований, схильний тримати свої емоції подалі від людського ока (з газ.);
// у знач. прикм. Який дистанціювався від кого-, чого-небудь.
Герой твору зосереджений на власних думках, переживаннях, стриманий і дистанційований (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)