Словник української мови у 20 томах

дитбудинківський

ДИТБУДИ́НКІВСЬКИЙ, а, е, розм.

Прикм. до дитбуди́нок.

Коли були ще в дитбудинку, до Анюти дуже звик дитбудинківський пес Чухрай (О. Донченко);

Євгеній виріс у сиротинці, на собі пізнав усю специфіку державного виховання. Тому справою життя вважає створити хоч би одній дитбудинківській сироті нормальні домашні умови (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)