дитбудинківський
ДИТБУДИ́НКІВСЬКИЙ, а, е, розм.
Прикм. до дитбуди́нок.
Коли були ще в дитбудинку, до Анюти дуже звик дитбудинківський пес Чухрай (О. Донченко);
Євгеній виріс у сиротинці, на собі пізнав усю специфіку державного виховання. Тому справою життя вважає створити хоч би одній дитбудинківській сироті нормальні домашні умови (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me