дисфункція

ДИСФУ́НКЦІЯ, ї, ж.

1. мед. Порушення, розлад функції якого-небудь органа, системи, тканини організму.

Дисфункція жовчного міхура характеризується розладом його моторної активності, скоротності у відповідь на їжу (з наук. літ.);

Пароксизмальні розлади в більшості випадків є проявом дисфункції надсегментарного рівня вегетативної нервової системи (з наук. літ.).

2. перен. Порушення нормального ходу, розвитку чого-небудь.

Обмеженість і недосконалість кримінологічних знань викликає неадекватні підходи у вирішенні питань практичного характеру, які ведуть до дисфункцій у правозастосовній, правоохоронній і запобіжній діяльності та в цілому у сфері протидії злочинності (з наук. літ.);

Дисфункції окремих економічних та правоохоронних інститутів стимулюють такі поширені в постколоніальних країнах соціальні явища, як корупція, хабарництво, казнокрадство, клановість (сімейна або регіональна), кумівство, протекціонізм за ознакою етнічного походження та ін. (з наук.-попул. літ.).