дифамація
ДИФАМА́ЦІЯ, ї, ж.
Поширення у будь-якій формі дійсних чи вигаданих відомостей, що принижують честь, гідність чи репутацію особи, установи або організації.
Дифамація може здійснюватися у письмовій (пасквіль, наклеп) або усній (лихослів'я, обмовляння) формах (з наук.-попул. літ.);
Тільки недостовірна дифамація у вигляді наклепу передбачає кримінальну відповідальність (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дифамація — Дифама́ція: — знеславлення, публічне розголошування чуток, що ганьблять чию-небудь честь [47] Словник з творів Івана Франка
- дифамація — дифама́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дифамація — -ї, ж. Оголошення (зазвичай у пресі) дійсних або вигаданих відомостей, що ганьблять честь і гідність громадянина або установи, організації. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дифамація — дифама́ція (лат. diffamatio, від diffamo – позбавляю доброго імені) оголошення (як правило, в пресі) дійсних або вигаданих відомостей, що ганьблять честь і гідність громадянина або установи, організації. Словник іншомовних слів Мельничука
- дифамація — Дифама́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дифамація — рос. дифамация (від латин. diffamo (diffamatio) — позбавляю доброго імені) — публікація в пресі даних (дійсних чи вигаданих), які компрометують особу, установу, організацію тощо. Eкономічна енциклопедія