дифамація
Дифама́ція, -ції, -цією
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дифамація — Дифама́ція: — знеславлення, публічне розголошування чуток, що ганьблять чию-небудь честь [47] Словник з творів Івана Франка
- дифамація — дифама́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дифамація — -ї, ж. Оголошення (зазвичай у пресі) дійсних або вигаданих відомостей, що ганьблять честь і гідність громадянина або установи, організації. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дифамація — ДИФАМА́ЦІЯ, ї, ж. Поширення у будь-якій формі дійсних чи вигаданих відомостей, що принижують честь, гідність чи репутацію особи, установи або організації. Словник української мови у 20 томах
- дифамація — дифама́ція (лат. diffamatio, від diffamo – позбавляю доброго імені) оголошення (як правило, в пресі) дійсних або вигаданих відомостей, що ганьблять честь і гідність громадянина або установи, організації. Словник іншомовних слів Мельничука
- дифамація — рос. дифамация (від латин. diffamo (diffamatio) — позбавляю доброго імені) — публікація в пресі даних (дійсних чи вигаданих), які компрометують особу, установу, організацію тощо. Eкономічна енциклопедія