дифузність
ДИФУ́ЗНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. дифу́зний.
Розраховуються потенціали взаємодії атомних ядер, досліджується залежність потенціалу взаємодії від їх ізотопічного складу, а також дифузності розподілу нуклонних густин (з наук. літ.);
У міфічному образі те, що означається, і те, що означає, тісно злиті, така дифузність дозволяє говорити про тотожність суб'єкта і об'єкта, речі і слова, предмета і знака, одиничного і множинного (з наук. літ.);
Відсутність ясних цілей, відсутність або дифузність структури породжують найбільш важливу властивість натовпу – його легку перетворюваність з одного виду в інший (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)