дифузіонізм

ДИФУЗІОНІ́ЗМ, у, ч.

Напрям в етнографії та археології початку XX ст., який пояснює розвиток культур не самостійною еволюцією, а запозиченнями культурних досягнень інших народів.

Згідно з ученням адептів дифузіонізму основним джерелом культурної диференціації та єдності людства є не здатність людської свідомості до винаходів, а навпаки – властива людині схильність до імітації іншого (з наук.-попул. літ.);

Представники відомої Британської школи дифузіонізму стверджували, що всі найважливіші елементи культури, що зумовили розвиток сучасної цивілізації, спочатку були винайдені в Стародавньому Єгипті й потім поширилися по всьому світу (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. дифузіонізм — -у, ч. Напрям в етнології, культурології, археології, що бере за основу соціального розвитку процеси запозичення та поширення культури.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дифузіонізм — Орієнтація в науках про культуру, яка розвинулася на поч. XX cт., приписує культурній дифузії (проникнення творів культури з одних галузей в інші) особливе значення в процесі зміни і розвитку культур...  Універсальний словник-енциклопедія