Словник української мови у 20 томах

доброзичний

ДОБРОЗИ́ЧНИЙ, а, е, рідко.

Те саме, що добрози́чли́вий.

Був [інженер Дудар] з годину доброзичним, чемним, чулим, аж ліричним (С. Воскрекасенко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. доброзичний — добрози́чний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
  2. доброзичний — -а, -е, рідко. Те саме, що доброзичливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доброзичний — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
  4. доброзичний — ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙ рідше; ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев.  Словник синонімів української мови
  5. доброзичний — ДОБРОЗИ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що добрози́чли́вий. Був [інженер Дудар] з годину доброзичним, чемним, чулим, аж ліричним (Воскр., З перцем!, 1957, 186).  Словник української мови в 11 томах