довгань

ДОВГА́НЬ, я́, ч., розм.

Високий (довгий) чоловік.

Притиснутий до стіни, Митько щосили одштовхнув довганя. Той не сподівався цього і ледве встояв на ногах (Г. Усач);

Біля стаєнь зчинився ґвалт: маленький опецькуватий Флелаф поранив довганя Карла (І. Білик);

Конвоїри взаємно доповнювали один одного. Перший з них був сухорлявий довгань, другий – маленький і гладкий (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

Значення в інших словниках

1. Довгань — До́вга́нь прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. довгань — -я, ч. Високий на зріст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довгань — див. високий  Словник синонімів Вусика
4. довгань — Довгань, -ня м. = довгаль 1.  Словник української мови Грінченка