довговидий
ДОВГОВИ́ДИЙ, а, е.
Те саме, що довгобра́зий.
За кілька кроків перед Саверієм стояв партизанський генерал. Середній на зріст, міцний, довговидий, чорнявий (М. Малиновська);
В корчму вбігла худа довговида жінка з дитиною на руках (Ю. Мушкетик);
// у знач. ім. довгови́дий, дого, ч. Той, хто має видовжене, довгасте обличчя.
– Е, ні! Це нечесно! Не за правилами! Недозволений прийом! – чую я раптом і відчуваю, як мене тягнуть за штани .. Підводжу голову і бачу – тягне довговидий, якого я тоді штовхав у груди (В. Нестайко);
Один із рятувальників підступився конем до довговидого: – Отамане-пане! А часом отой цуцик... не палій?!. Га?.. (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)