довкілля
ДОВКІ́ЛЛЯ, я, с.
1. Те саме, що середо́вище 2, 3.
Володько стоїть, також непорушно, мов статуя, його обліплює снігом, йому від того приємно, він вслухається в далеке і близьке довкілля (У. Самчук);
Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (з мови документів);
Насправді довкілля наше злякалося істини, на яку раптом доля показала суворим пальцем – бува й таке! (Ю. Покальчук).
2. Те саме, що око́лиця¹ 1–3.
Криво так усміхнулася моя сільська школярочка-мрія, найкраща дівчина нашого довкілля (С. Процюк);
Село має славу злодійського, і всі це знають у довкіллі (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)