довілля

ДОВІ́ЛЛЯ, я, с., рідко.

Те саме, що приві́лля.

Тут живи. І тут служи. І тут – дружи. Бо тут – тобі довілля сільської тиші, бронзових стіжків (В. Стус);

[Фауст (оглядається кругом):] Який тут спокій і порядок, Яке довілля і звичай! (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).