довірочний

ДОВІРО́ЧНИЙ, а, е, розм.

Те саме, що дові́рчий.

У довірочній розмові бажала я сьогодні дещо про космічні страхіття дізнатися (Уляна Кравченко);

// Конфіденційний, таємний.

Із штабу прийшла довірочна інформація, що готується новий, надзвичайний протинаступ, який має викинути ворога назад за Дніпро (У. Самчук).

Значення в інших словниках

1. довірочний — -а, -е, розм. Якого повідомляють комусь із довірою за умови збереження таємниці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. довірочний — ДОВІ́РОЧНИЙ, а, е, розм. Який повідомляють комусь з довірою за умови збереження таємниці. У довірочній розмові бажала я сьогодні дещо про космічні страхіття дізнатися (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 300).  Словник української мови в 11 томах