довірочний
ДОВІРО́ЧНИЙ, а, е, розм.
Те саме, що дові́рчий.
У довірочній розмові бажала я сьогодні дещо про космічні страхіття дізнатися (Уляна Кравченко);
// Конфіденційний, таємний.
Із штабу прийшла довірочна інформація, що готується новий, надзвичайний протинаступ, який має викинути ворога назад за Дніпро (У. Самчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довірочний — -а, -е, розм. Якого повідомляють комусь із довірою за умови збереження таємниці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- довірочний — ДОВІ́РОЧНИЙ, а, е, розм. Який повідомляють комусь з довірою за умови збереження таємниці. У довірочній розмові бажала я сьогодні дещо про космічні страхіття дізнатися (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 300). Словник української мови в 11 томах