1. Словник української мови у 20 томах

довірочно

ДОВІРО́ЧНО, розм.

Присл. до довіро́чний.

Лідія оперлася довірочно й безмовно на гарну свою сестру, не сказала більше ані слова (О. Кобилянська);

Генерал-губернатор наказав вивідати причину негайного виїзду Біляшівського в його слуг, і ті довірочно, за певну винагороду, сповістили, що їхній господар подався клопотатися в судові інстанції (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довірочно — розм. Присл. до довірочний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. довірочно — дові́рочно не для розголосу; конфіденційно (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. довірочно — ДОВІРОЧНО, розм. Присл. до довірочний. Лідія оперлася довірочно й безмовно на гарну свою сестру, не сказала більше ані слова (Ольга Кобилянська, II, 1956, 316). Словник української мови в 11 томах