1. Словник української мови в 11 томах

довірочний

ДОВІ́РОЧНИЙ, а, е, розм. Який повідомляють комусь з довірою за умови збереження таємниці.

У довірочній розмові бажала я сьогодні дещо про космічні страхіття дізнатися (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 300).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довірочний — -а, -е, розм. Якого повідомляють комусь із довірою за умови збереження таємниці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. довірочний — ДОВІРО́ЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що дові́рчий. У довірочній розмові бажала я сьогодні дещо про космічні страхіття дізнатися (Уляна Кравченко); // Конфіденційний, таємний. Словник української мови у 20 томах