довірочний

дові́рочний

-а, -е, розм.

Якого повідомляють комусь із довірою за умови збереження таємниці.

Значення в інших словниках

1. довірочний — ДОВІРО́ЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що дові́рчий. У довірочній розмові бажала я сьогодні дещо про космічні страхіття дізнатися (Уляна Кравченко); // Конфіденційний, таємний.  Словник української мови у 20 томах
2. довірочний — ДОВІ́РОЧНИЙ, а, е, розм. Який повідомляють комусь з довірою за умови збереження таємниці. У довірочній розмові бажала я сьогодні дещо про космічні страхіття дізнатися (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 300).  Словник української мови в 11 томах