довірочний

ДОВІ́РОЧНИЙ, а, е, розм. Який повідомляють комусь з довірою за умови збереження таємниці.

У довірочній розмові бажала я сьогодні дещо про космічні страхіття дізнатися (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 300).

Значення в інших словниках

1. довірочний — -а, -е, розм. Якого повідомляють комусь із довірою за умови збереження таємниці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. довірочний — ДОВІРО́ЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що дові́рчий. У довірочній розмові бажала я сьогодні дещо про космічні страхіття дізнатися (Уляна Кравченко); // Конфіденційний, таємний.  Словник української мови у 20 томах