довірливість —
ДОВІ́РЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. дові́рливий. Дуже багато в Ларі довірливості та наївності: запросити такого, як Каргат, до себе в гості — на це тільки вона здатна (Шовк., Інженери, 1956, 123).
Словник української мови в 11 томах