догнивання

ДОГНИВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. догнива́ти.

Відходи раніше скидалися на догнивання в річку (з газ.);

1798-й – це рік розкішного догнивання бароко й натужного постпросвітницького класицизму (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. догнивання — догнива́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. догнивання — -я, с. Дія за знач. догнивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови