документований
ДОКУМЕНТО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до документува́ти.
У 1822 р. свою ретельно документовану чотиритомну “Історію Малоросії”, що згодом набула широкої популярності, закінчив Дмитро Бантиш-Каменський (з наук. літ.);
// документо́вано, безос. пред.
Авторський виклад документовано історичними джерелами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)