доместикація

ДОМЕСТИКА́ЦІЯ, ї, ж., спец.

Тривалий процес перетворення диких тварин у домашніх (добором, приручанням, утриманням і розведенням у штучних умовах), а також дикорослих рослин – у культурні.

М. Вавилов виділяв первинні й вторинні осередки доместикації рослин і тварин, спираючись на ботаніко-географічні особливості різних регіонів світу (з наук.-попул. літ.);

Питання про доместикацію коня та розвиток конярства у Старому світі є найбільш дискусійним через суперечності в археологічних джерелах (з наук.-попул. літ.);

Мисливець повинен був не лише добре знати особливості рельєфу місцевості полювання, а й склад та звички тваринного світу, склад та їстівні якості рослин довкілля. Без цих знань неможливо було б перейти до доместикації рослин і тварин (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. доместикація — доместика́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. доместикація — Процес пристосування рослин до вирощування в культурі.  Словник термінів з агрофітоценології
3. доместикація — -ї, ж. Одомашнення диких тварин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доместикація — доместика́ція (від лат. domesticus – домашній) одомашнення диких тварин.  Словник іншомовних слів Мельничука