1. Словник української мови у 20 томах

доместикація

ДОМЕСТИКА́ЦІЯ, ї, ж., спец.

Тривалий процес перетворення диких тварин у домашніх (добором, приручанням, утриманням і розведенням у штучних умовах), а також дикорослих рослин – у культурні.

М. Вавилов виділяв первинні й вторинні осередки доместикації рослин і тварин, спираючись на ботаніко-географічні особливості різних регіонів світу (з наук.-попул. літ.);

Питання про доместикацію коня та розвиток конярства у Старому світі є найбільш дискусійним через суперечності в археологічних джерелах (з наук.-попул. літ.);

Мисливець повинен був не лише добре знати особливості рельєфу місцевості полювання, а й склад та звички тваринного світу, склад та їстівні якості рослин довкілля. Без цих знань неможливо було б перейти до доместикації рослин і тварин (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доместикація — доместика́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. доместикація — Процес пристосування рослин до вирощування в культурі. Словник термінів з агрофітоценології
  3. доместикація — -ї, ж. Одомашнення диких тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. доместикація — доместика́ція (від лат. domesticus – домашній) одомашнення диких тварин. Словник іншомовних слів Мельничука