домушник
ДОМУ́ШНИК, а, ч., жарг.
Квартирний злодій.
У листі я виклав суть справи – може, кострубато і занадто емоційно, але я не міг допустити, щоб Еда, цього чудового хлопця, потрактували як простого “домушника” (І. Роздобудько);
У Донецьку затримали серійного домушника (з газ.);
Надійним захистом від появи в домі домушника є встановлення охоронної сигналізації (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)